РУХЛИВІ ІГРИ ДЛЯ
УЧНІВ 5-7-х класів
«Твій колір».
Будь-яка кількість
гравців стає у коло. Ведучий заплющує очі і стає спиною до нього на відстані
5–7 м. Після цього він голосно називає який завгодно колір: синій, зелений,
червоний, коричневий… і швидко обертається до гравців. Гравці, які мають
названий колір одежі, миттю хапаються рукою за неї так, щоб це побачив ведучий.
У кого ж цей колір відсутній, намагаються втекти. Якщо ведучий наздожене когось
із гравців, тоді той стає ведучим. Варто памʼятати, що гравці повинні весь час
перебувати у межах означеного майданчика.
«Телефон».
Гравці сідають в ряд. Хто сидить перший, той
«телефон». Ведучий швидко каже йому на вухо будь-яке слово
або коротке речення. Те, що той почув, він передає своєму сусідові, а той в
свою чергу наступному гравцеві, і так до останнього гравця. Після цього всі
кажуть, що саме вони чули. Перший, хто переплутав сказане, сідає в кінці, а
гравці пересуваються ближче до «телефона». Кожний з гравців має право
виконувати роль «телефона» лише один раз, після чого сідає в кінець ряду.
«Хустинка».
Учасники гри стають у
коло. Ведучий з хустинкою йде за межі кола і раптово кладе хустинку на плече
одному з гравців. Сам біжить поза колом у пошуках вільного місця, а за ним
поспішає гравець з хустинкою, яку він тримає в руках, і також намагається стати
на звільнене місце. Якщо наздожене ведучого і доторкнеться до нього хустинкою,
то перший гравець продовжує виконувати роль ведучого, а другий займає своє
місце. Під час гри не дозволяється торкатися руками гравців, пересікати коло, зупиняти
тих, хто біжить, поза колом. В той час як ведучий біжить з хустинкою, гравці не
мають права озиратися або присідати.
«Карлики та велетні».
Гравці стають у коло.
Ведучий пояснює завдання: якщо він вигукне: «карлики!» – всі повинні сісти
навшпиньки, якщо скаже: «велетні!» – гравці мають піднятися. Хто помилився
– вибуває. Перемагає гравець, який дотримався правил гри. Під час гри ведучий
може збивати дітей з пантелику, подаючи неправильні команди, наприклад:
«Кози!», «Вода!», «Кролі!»
«Риби, птахи, звірі».
Учасники гри
утворюють коло, в центрі якого стає ведучий. Він заплющує очі й починає
обертатися навколо своєї осі, випроставши вперед праву руку, і один раз
вимовляє: «Риби, птахи, звірі». Потім зупиняється і говорить будь-яке з цих
слів, показуючи рукою на когось із учасників. Той, на кого вказали, повинен
швидко назвати птаха, рибу або звіра, залежно від того, що було названо
ведучим. Ведучий рахує до трьох, і якщо за цей час той, хто стоїть у колі, не
встиг нічого сказати або сказав не те, що треба, він виходить із гри. Назви
риб, птахів, звірів не повинні повторюватися. Виграють найбільш уважні та ті,
хто знає найбільше назв тварин.
«Білки, жолуді, горіхи» (розвиває кмітливість, здатність швидко мислити,
увагу).
Дітей обʼєднують у
«3» – вони беруться за руки та утворюють кола на всій площі майданчика. Кожний
гравець у колі отримує одну з назв – «білка», «жолудь», «горіх». Обирають
ведучого. На виклик вчителя «Горіхи!», «Білки!» або «Жолуді!» діти швидко
міняються місцями в різних колах, а ведучий намагається зайняти вільне місце,
дістаючи назву гравця, який вибув. Учасник, який залишився без місця, стає
ведучим. Перемагають гравці, які жодного разу не були у ролі ведучого. Мінятися
місцями в трійках можуть тільки названі гравці.
Психолого-педагогічні ігри на пізнання та
самопізнання
«Кільце» (розвиток уваги, спостережливості).
На роль кільця добре
підійде серцевина від скотча, для дітей можна підібрати щось яскраве, наприклад
прикрасу для волосся. Група виходить з кімнати. Ведучий розміщує кільце так,
щоб воно знаходилося в полі зору учасників. Наприклад, повісити на цвях, надіти
на горлечко пляшки, покласти на стіл, де вже є купа всіляких предметів,
прикрасу можна пришпилити до фіранки. Група заходить до кімнати і мовчки шукає
кільце. Хто знаходить – мовчить, ніяк не показуючи, де знайшов, і сідає на своє
місце. Чим менше залишається тих, хто шукає, тим складніше знайти предмет.
Останньому доводиться нелегко.
Психолого-педагогічні рішення для заходів із
командотворення
«Правда і неправда» (30–60 хв.).
Кожен із учасників
має представитися, називаючи своє імʼя та два факти про себе, один з яких має
бути правдивим, а другий – ні. Після того як усі висловляться, учасникам
надається час на вільне спілкування, під час якого кожен з них має запевнити
колег у тому, що їхнянеправда є чистісінькою правдою, а також спробувати
зʼясувати, що з тверджень колег є правдивим, а що –ні. Після спілкування
відбувається голосування щодо тверджень кожного з учасників. За кожен
неправдивий факт, який колеги сприйняли як правдивий, нараховуються бали
(знайомство з колегами, поліпшення взаємодії в групі).
«Мінне поле» (15–30 хв.).
У приміщенні
розкласти у довільному порядку «міни» (пляшки, стільці, кульки). Одному члену
команди завʼязують очі. За підказками інших гравців він має пройти кімнату, не
«підірвавшись» (вчить членів команди довіряти один одному, налагодити
комунікацію).
«Магічне коло» (30–60 хв.).
Складна гра, рекомендована для команд, що
полюбляють розвʼязувати проблеми. Береться мотузка, з якої, зв’язавши її, утворюють
коло. Потім учасники беруть її до рук і високо піднімають. Не відпускаючи руки,
команда має формувати різні геометричні фігури– квадрат, трикутник, вісімку,
прямокутник (вдосконалення навичок роботи у команді).
«Сіль та перець» (15 хв.).
Завдання підходить
для великого кола учасників–від 10 до 40 осіб, кількість якихмає бутипарною.
Організатор гри повинен зробити для всіх учасників картки, на яких би були
вказані речі, явища, герої мультфільмів тощо, які створюють пари (приміром, інь
та янь, сіль і перець, Міккі та Мінні, тінь і світло, чоловік і жінка). Кожному
з учасників на спину прикріплюється одна з карток. Коли гра починається, кожен
має за допомогою «так» і «ні» зʼясувати, що саме написано на його картці. Як
тільки гравець зʼясовує, хто або що він є, він має знайти свою половинку
(знайомство з колегами, налагодження комунікації; розповідь про 3–5 фактів зі
свогожиття).
Гра на знайомство в класі «Довідайся за голосами».
Гра сприяє більш глибокому знайомству один з одним, розширенню уявлень про
оточуючих і про себе; створює умови для розвитку спостережливості, уваги,
памʼяті, дає учасникам можливість розвиватися і виявити себе. Розміщення
довільне. На певній відстані від групи учнів має бути місце для трьох осіб. Під час гри учасники можуть знаходитися в
більш-менш активній позиції. Найактивніший – ведучий. Ним найчастіше стає той з
учасників, хто хоче перевірити свою слухову памʼять, увагу, спостережливість.
Інший тип активності – «луна». Цю роль виконують ті з дітей, які хочуть, щоб їх
почули. Тривалість гри: 20–25 хв. Хід гри: Спочатку обирається ведучий. Він
стає спиною до групи. У цей час керівник за бажанням дітей вказує на одного
гравця, який повинен один раз повторити: «Я говорю». Ведучий має обернутися до
групи обличчям і вгадати, хто говорив. За правильну відповідь він одержує один
бал. Потім із групи обираються вже два гравці, які говорять: «Ми говоримо
чотири слова». Якщо ведучий відповів вірно, він одержує ще два бали. Коли з
групи обираються три гравці, ведучий може заробити ще три бали. Загальний
найвищий результат – шість балів. Особливістю гри є те, що багато дітей можуть
побувати в активній ролі, крім того, вони самі оцінюють свою спостережливість,
памʼять, увагу, вчаться слухати і чути одне одного.
«Зіпсований телефон».
Учасники стають у
колону по одному. Ведучий – в кінці колони. Таким чином, всі учасники обернені
до нього спиною. Торкнувшись плеча учасника, який стоїть попереду нього, він
пропонує повернутися до нього обличчям. Потім жестами показує який-небудь
предмет (сірникова коробка, волейбольний мʼяч та ін.). Перший учасник
повертається обличчям до другого і також, торкнувшись його плеча, просить
повернутися і показує предмет, другий передає третьому, третій – четвертому і
так далі. Останній учасник називає предмет. Умови: все робиться мовчки, тільки
жестами, можна попросити повторити, учасники не повинні повертатися доти, доки
попередній учасник не торкнеться його плеча.
«Колечко».
Діти тримають перед
собою стулені долоні, а ведучий між ними проводить своїми руками, також
складеними «човником», непомітно опускаючи кому-небудь колечко або інший
невеличкий предмет. І після його слів: «Колечко, колечко, вийди на крилечко»,
власник предмета повинен швидко вискочити з ряду гравців, тоді як інші
намагаються його утримати. Якщо у нього це виходить, то він стає ведучим.
«Числа». Гра, коли ведучий загадує деяке число, а решта гравців намагаються
його відгадати. Ведучий словами «більше» і «менше» спрямовує їх в потрібному
напрямку. Відгадав – приз. Гра спокійна, але може бути дуже веселою, якщо
пофантазувати з призами.
«Піжмурки».
Одна з найулюбленіших
у світі рухливих ігор. Суть цієї гри завжди одна: обирається ведучий, який із заплющеними очима відраховує певну кількість часу і
починає шукати тих, хто сховався. Якщо він когось знаходить, то має першим
добігти «додому» і доторкнутися до нього. «Домом» може бути стіна, дерево. У
різних версіях цієї гри учасники можуть весь час «переховуватися», щоб ведучий
їх не знайшов.
Конкурси для покращення психоемоційного
стану із використанням повітряних кульок
«Музична кулька».
Учасники гри стають у
коло тісно один до одного і під музику передають по колу повітряну кульку.
Раптово стихає музика – із гри вибуває той учасник, у чиїх руках залишилася
кулька. Гра продовжується, поки не залишиться один переможець
«Лопни, кулько!».
На підлогу кладуть
хула-хупи, всередину – повітряні кульки. Учасникам пропонується полопати
кульки. Перемагає той, хто швидше впорається із завданням. Кульки можна лопати
будь-якою частиною тіла.
«Кулька на
ракетці».
Гравцям дають ракетки
для бадмінтону, кладуть на них повітряні кульки і пропонують наввипередки
пронести їх на певну відстань. Якщо приміщення невелике, то можна кілька разів
обнести кульки навколо стільців, а якщо у вас багато гостей – влаштувати
естафету.
Психолого-педагогічні
технології для корегування й підвищення рівня групової згуртованості та
взаєморозуміння
«Оплески» (групова взаємодія).
Учасники групи
шикуються в лінію, колону, коло. За командою, починаючи з першого, кожен
учасник почергово плескає у долоні один раз. Один учасник один раз – ні більше,
ні менше. Оптимальний час виконання вправи групою з 20 осіб складає три
секунди.
«Корабельна аварія». Гра допомагає дітям уявити і змоделювати свою
поведінку в екстремальній ситуації. Проаналізувавши це, діти можуть переносити
діяльність на реальні життєві ситуації, на складності взаємин, взаємини в
родині. Тривалість гри: 30–40 хв. Дітям знадобиться папір. Хід гри: а)
проходить обʼєднання в групи; б) кожній групі надається інструкція: «Уявіть, що внаслідок аварії корабля всі
жителі створеного на минулому занятті Королівства потрапили на безлюдний
острів. У найближчі 20 років ви не зможете повернутися до нормального життя, у
ваші рідні краї. Завдання: створити умови, що могли б вас усіх задовольнити.
Для цього ви можете: а) освоїти острів, організувавши на ньому господарство; б)
налагодити соціальне життя; в) установити правила, норми спільного життя».
Серед дітей проходить обговорення. Результатом ефективності роботи є те, що
діти починають уявляти можливості реального життя, коли багато чого залежить
саме від них самих. Вони дійдуть висновку, що рано чи пізно багато чого їм
доведеться вирішувати самим. Молодші підлітки вчаться планувати свою
діяльність, доводять її логічність, крім того, вчаться доходити єдиної думки,
тим самим – вести переговори. Обґрунтовують своє рішення, програють цю вигадану
ситуацію в реальній дійсності і просто вчаться фантазувати. Але реально.
Ігри в приміщенні для молоді та дорослих
«Мумія».
Обирають дві–три
пари. У парі № 1 гравець – «мумія», друга особа – «мумітатор». Кожній парі
видають рулон туалетного паперу або паперових рушників. «Мумітатор» повинен
якомога швидше повністю загорнути «мумію» папером. Гра вважається завершеною,
якщо вправа виконана якісно й швидко. Гра може виконуватися групою осіб. В
цьому випадку група спільно виконує «муміфікацію».
«Нове призначення предмету». (розвиток логічного мислення; уміння висловлювати
нестандартні ідеї)
Діти сидять у колі.
Ведучий «запускає» будь-який предмет (стару праску, парасольку, горщик, пакет,
газету). Кожний вигадує нове призначення цього предмету (наприклад, праску
можна використовувати як ваговий засіб або для биття кокосових горіхів).
Перемагає той, хто вигадає найбільш незвичайні варіанти використання предметів.
Предмет може «гуляти» по колу, доки для нього вигадують нові варіанти
застосування. «Паніка».
(концентрація уваги, рівень самоконтролю, самодисципліна, творча діяльність)
Кількість гравців має бути парною, але якщо є особа без пари, вона може стати
рефері. Всім роздаються маленькі папірці (штук по 10) та олівці. Кожний гравець
вписує відомих всім особистостей, героїв кінофільмів або мультфільмів (Робін
Гуд, В’ячеслав Вакарчук, Котигорошко, Лис Микита тощо). Папірці згортають і
кладуть у «шапку» (кепку, пакет), перемішують. Гравці обʼєднуються в пари.
Зручно, якщо люди в парі сидітимуть навпроти один одного або всі за одиним
столом. Після цього «шапка» йде по колу. «Рефері» бере її, секундоміром
відміряє 30 с, а гравець швидко витягує по одному папірцю й пояснює своєму
партнеру, що за особистість описана в ньому. Чим більше осіб за 30 с зможуть
пояснити, який загадковий персонаж описаний у папірці, а їхні партнери його
вгадають, тим краще. Невідому особистість можна пояснити по літерах (перша
літера – те, чим миють руки, друга літера – пʼята буква абетки тощо). В кінці
пари гравців підраховують, у кого більше загаданих персонажів. Якщо трапляється
одне й те саме імʼя, його описують різними способами. Гра має таку назву, тому
що часто буває так, що ти розумієш, про кого говорить твій партнер, але не
можеш швидко згадати імʼя, прізвище, героя фільму і починаєш панікувати. Вона
дуже подобається молоді та дорослим.
«Риби, птахи, звірі».
Гравці рівномірно
розподіляються по колу. Обирають ведучого. Він проходить повз гравців,
промовляючи: «Риби, птахи, звірі»… Зупиняючись без попередження перед будь-ким,
він промовляє: «птахи», а гравець має назвати будь-якого птаха, якого до цього
не було названо. Головне, щоб гравці не витрачали марно часу. Той, хто довго
затримується або помиляється, сплачує фант, а потім «викупляє» його, виконуючи
бажання гравців: співає пісню, читає вірш, танцює.
«Запитання – Відповідь» (покращення психоемоційного стану). Зазделегідь
заготовляють картки із запитаннями та відповідями (таблицю, наведену нижче,
можна роздрукувати і розрізати перед грою). Далі картки розподіляють між
гравцями (кожний по черзі тягне по картці, доки вони не закінчаться). Потім
ведучий бере папірець із запитанням і ставить його першому гравцеві, той бере
навмання одну із своїх карток і дає з неї відповідь – продовжують всі учасники
по колу. Гра піднімає настрій і заряджає позитивними емоціями.
Запитання Відповіді
Чи часто Ви
спізнюєтеся на навчання? Моя соромʼязливість підказує мені, що краще зараз
промовчати.
Чи часто Ви
відвідуєте ресторан? А що Вам до того…
Чи літаєте Ви? Тільки
уві снах
Чи спізнюєтеся Ви на
потяги? Доводилося декілька разів
Чи любите Ви подорожувати?
Так, але це ще не все
Чи часто Ви миєтеся в
лазні? На такі запитання не відповідаю
Чи купляєте Ви дорогі
речі? Моє фінансове становище не дозволяє цього робити
Чи хочете Ви прожити
довго та щасливо? Так – це моя мрія
Чи наступаєте Ви на
власні шнурки, коли ходите? А як Ви здогадалися?
Чи любите Ви
відпочинок на природі? Так, тільки в гамаці під тінистим деревом
Чи небезпечні Ви,
коли розлючені? Ви мене погано знаєте
Чи дивитися Ви
серіали? Так, мені це приносить дуже багато задоволення
Чи любите Ви смачно
та багато попоїсти? Все залежить від мого настрою
Чи здатні Ви на
благородний вчинок? Так, звісно, здатний
Чи вірите Ви в любов
з першого погляду? Я припускаю, що є такі речі в житті
Чи памʼятаєте Ви дні
народження Ваших друзів? Спитайте, щось простіше
Чи чіпляєте Ви
перехожих? Це дуже можливо, враховуючи мою зовнішність
Чи пересуваєте Ви
меблі вдома? При кожному зручному випадку
Чи сняться Вам
кошмари вночі? Кожну ніч
Чи вдягаєте Ви влітку
лижі? У мене з головою все добре
Чи виносите Висміття?
Так, тільки коли ніхто не бачить
Чи чистите Ви зуби?
Звичайно, так, і Вам також раджу
Чи любите Ви писати
вірші? Так, це моя стихія
Чи любите Ви
ризикувати? Ризик – справа благородна
Чи хочете Ви поїхати
до Америки? Мені здається, це реальна ідея
Чи порушуєте Ви правила
дорожнього руху? Поговоримо про це без
свідків
Чи граєте Ви в шахи/шахи?
Вам би це також сподобалося
Чи подобається Вам,
коли люди знайомляться в потязі (літаку)? Так, особливо в потязі
Чи є Ви прихильником
здорового способу життя? Я так проводжу весь свій вільний час
Чи буває Вам страшно?
Особливо в кабінеті стоматолога
Чи полюбляєте Ви
готувати страви? Так, це моє хоббі
Чи часто Ви обіцяєте
більше, ніж можете виконати? Я навіть не припускаю думки про це Чи могли б Ви
заради кохання здійснити якийсь видатний вчинок? Здається, Ви дуже замріялися
Чи щасливчик Ви? Раз
на раз не попадає, але буває
Чи обливаєтеся Ви
холодною водою? Я звик до цього з дитинства
Чи годуєте Ви
бездомних котів та собак? Так, мені це дуже подобається
Чи співаєте Ви?
Тільки в компанії близьких друзів
Чи могли б Ви
вистрибнути з вікна? Навіщо? На моєму термометрі нормальна температура тіла, до
чого ці крайнощі?
Чи подобається Вам
вставати дуже рано? Життя змушує
Чи Ви влюбчиві? Прошу
не ставити мене у незручне положення…
Чи займаєтеся Ви
спортом? Так, але сьогодні відпочиваю
Чи граєте Ви на
гітарі? Так, у мене багато прихованих талантів
Конкурси та ігри для свят
«Угадай знамениту особистість». Суть гри полягає в тому, щоб бажаючі пограти
розділилися на дві команди. Особистостей, які всі будуть вгадувати, треба
записати на папірці і вкинути в мішок або капелюх, звідки їх будуть витягати.
Якщо одна команда витягує папірець, вона повинна описати знаменитість, не
згадуючи її імені. Інша команда – вгадує. Хто більше разів відгадає, той
виграв.
Аргентинська гра «Вода, земля, небо».
Аргентина –
величезний край лісів і річок, пустель і скелястих гір. Мабуть, саме через це
тамтешні діти придумали гру «Вода, земля, небо». Ведучий стає у середину кола
і, вказавши на когось пальцем, вигукує: «Земля!» У відповідь одразу ж треба
назвати дику чи свійську
тварину. Хто замислився, залишає гру. На слово «вода» називають якусь рибу, а
на слово «небо» – птаха. Повторюватись не можна. Виграє той, хто дасть
найбільше швидких відповідей (покращує психоемоційний настрій учасників;
допомагає обʼєднати учасників до подальших дій; розвиває увагу, памʼять;
стимулює інтелектуальну діяльність людини).
Памʼятка інструктора-вихователя для якісного
проведення гри-тренінгу
Вихователь під час гри з дітьми виступає в
ролі інструктора:
1. Інструктор є
керівником й організатором ігрового процесу. У цій якості він може надавати
учасникам нову інформацію, задавати питання і керувати грою.
2. Інструктор не повинен виступати в ролі
судді.
3. Уникайте виступати в ролі «експерта», інакше
учасникам нелегко буде висловлювати власну думку.
4. Не навʼязуйте
учасникам свої цінності й ідеї.
5. Заохочуйте членів
групивідповідатинапитання, звертаючись один до одного, а не через Вас.
Обговорення буде продуктивним при безпосередньому спілкуванні, коли учасники
дивляться один на одного, а не тільки на Вас.
6. Інструктору
доведеться допомагати учасникам висловлювати свої думки.
7. Як керівник гри інструктор повинен сприяти підвищенню
авторитету кожного учасника в очах інших, зміцнювати в кожному учаснику почуття
впевненості в собі й розуміння своєї значимості для роботи всієї групи.
8. Намагайтеся звертати увагу на процес спілкування. Памʼятайте,
що мова жестів, міміки, рухи тіла відіграють у процесі спілкування найважливішу
роль. Якщо брати до уваги всі
можливі способи спілкування, то можна одержати найбільш повне уявлення про
групу.
9. Вибираючи ту чи
іншу гру, добре уявіть собі, яку мету Ви ставите перед собою і перед
учасниками.
10. Памʼятайте головне
– залишайтеся самими собою. Тільки в такому випадку всі учасники будуть
почуватися вільно й невимушено, і кожний привнесе в роботу щось особливе.
Правила поведінки під час гри
1. Добровільність участі при чіткому визначенні
своєї позиції.
2. Правильних і неправильних відповідей не
існує. Правильна та відповідь, яканасправді виражає твою думку.
3. Необхідно
дотримуватися анонімності і не перетворювати гру в обговорення когось. Поза
заняттями не обговорюється те, про що ми довідуємося один від одного, і те, як
ми поводилися щодо них. Усе, що відбувається на занятті, має залишатися нашою
загальною таємницею.
4. Краще помовчати, ніж говорити не те, що
думаєш, чи просто брехати.
5. Якщо учасник гри не просить, то не потрібно
давати оцінку його виступу.
Памʼятка для вчителя.
Правила проведення
ігор:
а) При проведенні
знайомих ігор необхідно коротко нагадувати лише основні правила.
б)Не варто заздалегідь розучувати текст гри, в
якій є зачин. Його бажано ввести у гру несподівано.
Сюжетна гра:
а) завчасно розповісти про життя та
традиції того народу, національну гру якого обрано для проведення;
б) показати ілюстрації, предмети побуту та мистецтва;
в) ознайомити з національними звичаями, фольклором;
г) образно й коротко передати сюжет гри;
д) надати можливість прослухати діалог (якщо є);
е) перейти до розподілу ролей, який,
окрім використання лічилок, інколи передбачає призначення ведучих відповідно до
педагогічних завдань;
є) пояснити роль ведучого, обовʼязково обґрунтувати його вибір;
Повідомляючи результати,
необхідно коротко проаналізувати проведену гру та охарактеризувати дії
учасників.
На завершення варто
позитивно оцінити вчинки тих, хто проявив у ході гри такі якості, як
сміливість, спритність, витримка, товариськість.
Після інтенсивної гри
доцільно провести спокійну з нескладними завданнями, що не потребують точності
й координації рухів, або хороводну гру.
Памʼятка для вчителя при
проведенні національних ігор для дітей молодшого шкільного віку:
Щоб ігрова діяльність проходила ефективно і давала бажані результати, нею
необхідно грамотно керувати, дотримуючись таких вимог:
1. Забезпечте готовність
учнів до ігрової діяльності (кожний учень повинен чітко засвоїти правила гри,
усвідомити її мету, послідовність дій, отримати необхідний запас знань для
участі у грі).
2. Чітко окресліть завдання
гри. Поясніть гру лаконічно і
дохідливо.
3. Складні ігри проводьте
поетапно, надаючи учням можливість засвоїти окремі її дії. Після цього можна пропонувати всю гру та різні
її варіанти.
4. Не допускайте приниження
гідності дитини (образливі порівняння, глузування тощо).
5. Дбайте про чітку
організацію та цілеспрямованість гри (гра не повинна проходити стихійно).
6. Беріть участь у грі
разом з дітьми.
7.Виявляйте емоційність і
безпосередність у ході гри.
8. Підбадьорюйте і заохочуйте
дітей для підтримання стійкого інтересу до гри.
9. Час від часу робіть
спроби ускладнити правила гри; своєчасно завершуйте гру.
10. Памʼятайте: основне
завдання вчителя – навчити дітей грати самостійно та із задоволенням.
ЛІТЕРАТУРА
1. СПОРТ ЗАРАДИ РОЗВИТКУ. КИЇВ, Видавництво
«Фенікс». 2017 навчально-методичний посібник. О.В. Погонцева, В.В. Деревянко, І.Р. Захарчук,
О.М. В’яла, О.С. Трофимов МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ.
2. «Щаслива та
захищена дитина – активна та здорова родина і нація».
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ. ПОГОНЦЕВА Оксана Вадимівна, ДЕРЕВЯНКО Вікторія Василівна, ЗАХАРЧУК Іван Романович, ВʼЯЛА
Оксана Миколаївна, ТРОФИМОВ Олексій Станіславович
СПОРТ ЗАРАДИ РОЗВИТКУ («Щаслива та захищена
дитина – активна та здорова родина і нація»).НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК. «Видавництво
«Фенікс». Київ.2000.
