понеділок, 4 листопада 2019 р.
неділю, 3 листопада 2019 р.
Комплекс ЗРВ біля гімнастичної стінки
Комплекс ЗРВ біля гімнастичної стінки
Комплекс ЗРВ біля швецької стінки.
№ п/п |
Назва вправи
|
Дозув.
|
Організаційно-методичні вказівки
|
1.
|
В.п. – стоячи спиною до гімн.стінки
впритул, сер.ст, ноги нарізно;
1 – нахил головою вправо; 2 – в.п.; 3 – теж вліво; 4 – в.п. |
6-8 р.
|
Максимальна
амплітуда рухів.
|
2.
|
В.п. –
стоячи обличчям до стінки, стійка ноги разом, взятись за щаблину на рівні
грудного відділу;
1 – стійка на лівій, права в сторону на носок, ліва рука в сторону; 2 - в.п.; 3 – теж з іншої; 4 - в.п. |
6-8 р.
|
Ноги в колінах не згинаються, спина рівна.
|
3.
|
В.п. - стоячи обличчям до гімнастичної стінки впритул,сер.ст.
ноги нарізно, взятись за щаблину на рівні грудей.
1 – руки в сторону; 2 – в.п.; 3 – вис стоячи; 4 – в.п. |
6-8 р.
|
Спина
рівна, хват зверху.
|
4.
|
В.п. –
стоячи обличчям до гімнастичної стінки на відстані 1м, сер. ст., ноги нарізно;
1 – руки вперед, взятись за щаблину на рівні грудей; 2 – 3 – нахил вперед; 4 – в.п. |
6-8р.
|
Ноги в колінах не згинаються.
|
5.
|
В.п. –
стоячи обличчям до снаряду, хват за щаблину на рівні грудей.
1 – випад правою назад; 2 – в.п.; 3-4 – те ж саме з іншої. |
3-4 р.
|
Опорна не згинається. Максимальна амплітуда виконання.
|
6.
|
В.п. –
стоячи обличчям до стінки на відстані 1м, сер.ст. ноги нарізно;
1 – стійка на правій,крок лівою вперед поставити на 4- 5 щаблину; 2-3 – нахил вперед до лівої; 4 - в.п.; 5-8 – те саме з іншої. |
4-6 р.
|
Опорна не згинається в коліні. Максимальна амплітуда.
|
7.
|
В.п. –
стоячи на 1 щаблині спиною до гімнастичної стінки, хват руками на рівні
голови;
1 – стійка на правій, ліва , зігнута в коліні вперед – вгору, носок стопи на себе; 2 – 3 – підтягуючи праву, тримати положення групування; 4 – в.п. |
6 р.
|
Слідкувати
за технікою виконання.
|
8.
|
В.п. –
стоячи обличчям до гімнастичної стінки, сер.ст. ноги нарізно, хват за жердину
прямими руками над головою.
1 – стрибок на третю щаблину; 2 – в.п.; 3 – 4 – те ж. |
6-8 р.
|
Після стрибка на щаблину, постановка стопи на середню
частину.
|
БАСКЕТБОЛ – КОМАНДНА СПОРТИВНА ГРА
БАСКЕТБОЛ – КОМАНДНА СПОРТИВНА ГРА
Баскетбол (від
англійських слів «basket» - кошик і «ball» - м’яч) – це спортивна командна гра (по 5 осіб у кожній команді) з
м’ячем, який закидають руками в кошик з сіткою, закріплений на щиті на висоті 3
м 05 см (10 футів) над майданчиком.
Гра проводиться на
майданчику довжиною 28 м і шириною 15 м.
Згідно правил гри: м’яч
можна передавати, кидати, відбивати, котити чи вести руками в будь-якому
напрямку.
Баскетбол – командна спортивна гра, яка є дуже
захоплюючою, виховує колективізм, дружбу, взаємопідтримку, взаємовиручку і
взаємодопомогу. Вселяє впевненість в собі, дає силу, наснагу, бадьорість і
здоров’я. У ній легко перемагає добре зіграний колектив, гравці якого
чітко знають і строго виконують свої ролі, дружно і самовіддано домагаються
ігрової переваги над командою суперників. М'яч
у кільце закидає один гравець, умови ж для цього готують усі п'ять гравців
команди.
ІСТОРІЯ
ВИНИКНЕННЯ ГРИ В
БАСКЕТБОЛ
Батьківщиною баскетболу прийнято вважати Сполучені штати
Америки. Гра була придумана в грудні 1891 року в учбовому центрі Християнської молодіжної
асоціації в Спрінгфілді, штат Массачусетс. Аби оживити уроки по гімнастиці,
молодий викладач, доктор Джеймс Нейсміт, що народився в 1861 році в містечку
Рамсей, штат Онтаріо, Канада, придумав нову гру. Він прикріпив до перил балкона
дві фруктові корзини (для збирання персиків) без дна, в яких потрібно було закидати футбольний м'яч (звідси назва basket - корзина, ball - м'яч). Концепція баскетболу у нього зародилася, ще в шкільні роки, під
час гри в «duck-on-а-rock». Сенс цієї популярної, у той час ігри,
полягав в наступному: підкидаючи один, невеликий камінь, необхідно було
уразити ним вершину іншого каменя, більшого за розміром. Вже, будучи викладачем фізкультури, професором коледжу
в Спрінгфілді, Д. Нейсміт зіткнувся з проблемою створення гри для зими штату
Массачусетс, періоду між змаганнями по бейсболу і футболу. Нейсміт вважав, що у
зв'язку з погодою цієї пори року, кращим рішенням буде винайти гру для закритих
приміщень. Через рік Джеймс Нейсміт менше ніж за годину, сидячи за столом в своєму офісі, розробив перші 13 пунктів баскетбольних правил:
2. По
м'ячу можна бити однією або двома руками в будь-якому напрямі, але ні в якому
разі кулаком.
3.
Гравець не може бігати за м'ячем. Гравець повинен віддати пас або кинути м'яч в
корзину з тієї точки, в якій він його зловив, виключення робиться для гравця що
біжить на хорошій швидкості.
4. М'яч повинен стримуватися
однією або двома руками. Не можна використовувати для утримання м'яча
передпліччя і тіло.
5. В
будь-якому разі не допускаються удари, захвати, утри-мання і штовхання противника. Перше порушення
цього правила будь-яким гравцем, повинно фіксуватися як фол (брудна гра);
другий фол дискваліфікує його, поки не буде забитий наступний м'яч і, якщо був
очевидний намір травмувати гравця, на всю гру, жодна заміна не дозволяється.
6. Удар
по м'ячу кулаком - порушення пунктів правил 2 і 4, покарання описане в пункті 5.
7. Якщо
обоє із сторін здійснює три фоли підряд, вони повинні фіксуватися за гол, для
противників (це означає, що за цей час противники не повинні зробити жодного фолу).
8. Гол
зараховується, - якщо кинутий або такий, що відскочив від підлоги м'яч
потрапляє в корзину і залишається там. Гравцям,
що захищаються, не дозволяється стосуватися м'яча або корзини у момент кидка.
Якщо м'яч стосується краю, і противники переміщають корзину, то зараховується
гол.
9. Якщо
м'яч вирушає в аут (за межі майданчика), то він має бути викинутий в поле і першим
гравцем, що торкнувся його. В разі суперечки викинути м'яч в поле, повинен
суддя. Вкидаючому гравцеві дозволяється утримувати м'яч п'ять секунд. Якщо він
утримує його довше, то м'яч віддається противникові. Якщо будь-яка із сторін
намагається затягувати час, суддя повинен дати їм фол.
10. Суддя повинен
стежити за діями гравців і за фолами, а також
повідомляти рефері, про три, досконалих підряд фолах. Він наділяється владою
дискваліфікувати гравців згідно правилу 5.
11.
Рефері повинен стежити за м'ячем і визначати, коли м'яч знаходиться в грі (в
межах майданчика) і коли вирушає в аут (за межі майданчика), яка із сторін
повинна володіти м'ячем, а також виконувати будь-які інші дії, які зазвичай
виконують рефері.
12. Гра складається з двох половин по 15 хвилин кожна з перервою в 5 хвилин
між ними.
13.
Сторона, що закинула більше м'ячів в цей період часу є переможцем.
Але вже перші матчі
по цих правилах викликали їх зміни. Хоча більшість з них діє і до цього дня.
Уболівальники на балконах ловили відлітаючі м'ячі і намагалися їх закинути в корзину противника. Тому незабаром з'явилися щити, які стали захистом для корзини. 12 лютого 1892 року, вивчивши
правила і освоївши ази техніки, студенти Спрінгфілдського коледжу, у присутності ста глядачів провели перший в історії баскетболу
«офіційний» матч, що мирно завершився з результатом 2:2. Його успіх був
настільки оглушливим, а слух про нову гру поширився з такою швидкістю, що
незабаром дві спрінгфилдскі команди стали проводити показові зустрічі, збираючи
на своїх виступах сотні глядачів. Їх почин підхопили студенти інших коледжів, і
вже наступного року весь північний схід Америки був охоплений баскетбольною лихоманкою. Вже в 1893 році з'являються
залізні кільця з сіткою. Нова гра виявилася настільки цікавою і динамічною, що
в 1894 році в США були видані перші офіційні правила. В той же час баскетбол із США проникає спочатку на схід - до Японії,
Китаю, на Філіппіни, а потім до Європи і Південної Америки. У 1895 році були
введені штрафні кидки з відстані 5 м 25 см. Ведення м'яча у всіх його варіантах було узаконене у 1896 році. Стихійне утворення
любительських команд і ліг привело до того, що студенти прагнули займатися
виключно баскетболом, віддаючи перевагу йому над не лише такими традиційними
ігровими видами, як американський футбол і бейсбол, але і гаряче улюбленою
опікунами коледжів гімнастиці. Чиновники
Молодіжної Християнської Асоціації, послухавши скарги противників нового
віяння, не стали закривати ока
на таке волаюче знехтування основ учбо-вого процесу і практично закрили двері спортивних
студентських залів. Проте їх прагнення заборонити, новий вигляд спорту, що нестримно набирав популярність,
було подібно до спроб уручну зупинити поїзд, що розганявся.
Втім, в
цих заборонах можна виявити і позитивну сторону, бо саме вони спровокували
проведення першого
професійного баскетбольного матчу, тобто матчу за гроші. Сталося це в 1896
році, коли команда з Трентона, штат Нью-Джерсі, для того, щоб сплатити оренду
залу, вимушена була продавати квитки за свою гру. Розплатившись після
закінчення зустрічі з власниками приміщення, тренторская команда виявила, що у
неї залишилася частина виручених за квитки грошей, яка і була порівну поділена
між гравцями, зробивши кожного з них багатшими на 15 доларів.
Через 10 років на Олімпійських іграх в
Сент-Луїсі (США) американці організували показовий турнір між командами декількох
міст. Такі ж показові турніри були проведені на Олімпіадах 1924(Париж),
1928(Амстердам).
У 1925
році створена Американська баскетбольна ліга, в 1937 році - Національна
баскетбольна ліга. Одна з найзнаменитіших команд 1930-х років - «Нью-Йорк Ренесанс», у
складі якої були чорношкірі гравці, за 22 сезони вони взяли 2318 перемог і
програли 381 матч. У 1961 році була створена Американська баскетбольна ліга (8
команд), в 1967 - Американська баскетбольна асоціація (11 команд). Після їх
об'єднання в 1976 році була заснована
Національна баскетбольна асоціація (НБА).
Батьківщиною російського баскетболу є Санкт – Петербург. Факт цей загальновідомий і сумнівів не викликає. Перша згадка про цю гру в цій країні належить відомому
російському пропагандистові фізичної культури і спорту петербуржцеві Георгію Дюпперону і відноситься вона до 1901 року. Ще у вересні 1900 року в
Петербурзі був створений Комітет сприяння етичному і розумовому
розвитку молодих людей. У його програмі значилося читання лекцій з різних
розділів життєдіяльності людини. А вже в 1904 році в програмі комітету
з'явилася і фізкультура, яка разом з етичним і розумовим розвитком додала
фізичний розвиток суспільства.
Суспільству дали назву «Маяк». У звіті за 1907 рік його діяльності (Із 22.09.1906
року по 22.09.1907 роки) значи-лася згадка про запрошення до Росії американського фахівця Е. Мораллера,
який і повідав маяковцям про абсолютно нову заморську гру. Вийшло так, що з баскетболом в першу
чергу були ознайомлені кращі спортсмени «Маяка». В кінці 1906 року в
Суспільстві були проведені перші баскетбольні поєдинки. Переможцем перших
змагань незмінно ставала команда «лілових» (за кольором майок), очолюваних
одним з кращих гімнастів суспільства С. Васильевим, названим згодом «дідусем
російського баскетболу».
Вже в 1909 році відбулася подія, що стала певною віхою в
історії не лише вітчизняного, але і світового баскетболу. До Петербургу
приїхала група членів американської асоціації християн. З них і була складена
баскетбольна команда, яка, до загальної радості петербуржців, програла місцевій
команді «лілових» з рахунком 19:28. Ця зустріч проходила в новому залі
суспільства «Маяк» в будинку №35 на «Надежденской улице» (у радянські часи - вулиця Маяковського). Саме ця
історична зустріч була написана в книзі «Світовий баскетбол» і видана в Мюнхені в 1972 році до 40-ліття баскетбольної федерації ФІБА, названа першим
міжнародним баскетбольним матчем. Таким чином, виходить, що саме Росія стала
місцем проведення першого міжнародного
баскетбольного матчу на планеті. Ці дві події - перша гра, що відбулася в 1906
році, і перший міжнародний матч 1909 років - і дали привід засумніватися у
визначенні дати народження баскетболу в Росії. Багато
років ювілейні турніри проводилися, ведучи свій звіт від 1906 року, аж до
80-ліття вітчизняного баскетболу. Але потім була виявлена
одна неточність: у спогадах вже відомого нам «дідуся російського баскетболу»
згадувалася та перша гра 1906 року,
проведена в залі суспільства «Маяк» по «Надежденской улице».
Архівними документами встановлено, що новий зал
суспільства «Маяк» був введений в експлуатацію
декілька пізніше. Мабуть, на цій
підставі деякі гарячі голови «вирішили» вважати датою народження баскетболу в
Росії не 1906 рік, а, скажімо.
1909-й! І це після багаторазових
ювілеїв з нагоди 50-ліття - в 1956 році, 60-ліття - в 1966 році, 75-ліття - в
1981 році, нарешті, 80-ліття - в 1986 році? Питання не це дозвільне. Його
повинні вирішити учені-історики спорту,
саме вони можуть внести необхідну
ясність, аби поставити в цьому питанні остаточну крапку.
Завдяки зусиллям
«маяковців» баскетбол незабаром став поширюватися в інших спортивних
суспільствах і учбових закладах міста, а після революції упевнено попрямував по
країні і вже в 1920 році був внесений до шкільної програми нарівні з футболом,
як обов'язкова дисципліна. У 21-му в Петербурзі була створена перша в країні
баскетбольна ліга, головою якої став Ф. Юрген-сон. І саме ця організація з'явилася прообразом нинішньої федерації, і саме
під її егідою в тому ж році вперше було проведено першість міста по баскетболу. Велику роботу проводили майбутні федерації по
організації всіляких чемпіонатів, турнірів, а з 1923 року - чемпіонатів країни
спочатку серед міст, а потім і серед спортивних суспільств. Треба сказати, що
ленінградські команди неодно-разово ставали
чемпіонами: у 1923-м року обоє команди - і жіноча,
і чоловіча, потім жіноча - в 1935 році, а чоловіча - в 1936 році. У 1955 році
чоловіча команда Ленінграда стала чемпіоном всесоюзних змагань в закритих
приміщеннях серед збірних команд союзних республік, а також Москви і
Ленінграда. Потім звання чемпіонів країни наші команди завоювали ще чотири
рази: жіноча команда «спартак» (головний тренер С.
Гельчинський) - в 1974 році і команда «Електросила» (головний тренер Е.
Шкіряників) - в 1990 році; чоловіча команда «спартак» в 1975 році
стала чемпіоном Радянського Союзу, а в 1992 році - чемпіоном СНД.
Великий вклад в організацію міського баскетболу, в проблеми зростання
молодих фахівців, в підготовку Майстрів вищої кваліфікації, що прекрасно виступали
згодом в збірних командирів СРСР і Росії, в підготовку тренерських кадрів вносила спочатку секція баскетбо-лу міського
Комітету з фізкультури і спорту, потім і федерації баскетболу Ленінграда (Санкт
- Петербургу).
У передвоєнні і перші післявоєнні роки на чолі цих
організацій стояли С. Гольдштейн, М. Крутіков. У подальші роки федерацію
очолювали заслужений майстер спорту Ст Разживін, секретар райкому партії Р. Семібратов,
відповідальний працівник Ленінград-ського ісполкому Б. Лешуков, учений і журналіст М. Чупров і, нарешті,
генерал податкової поліції Р. Полтавченко. У складі громадської організації, якої була
федерація, активно працювали люди різних спеціальностей. Їх внесок у розвиток
баскетболу в місті на Неві величезний. Основними
напрямами в баскет-болі: підготовка резерву, виступи команд майстрів, питання суддівства, у
тому числі і підготовка суддів, і пропаганда баскетболу в засобах інформації і на
телебаченні.
У 1920-і роки починають активно створюватися національні
федерації баскетболу, проводяться перші міжнародні зустрічі. Так в 1919 році
відбувся баскет-больний турнір
між армійськими командами США, Італії
і Франції. У 1923 році у Франції проводиться перший
міжнародний жіночий турнір. Участь в нім взяли команди трьох країн: Англії,
Італії, США. Гра завойовує все велику популярність і визнання в світі, і в 1932
році в Женеві була створена Міжнародна Федерація баскетбольних асоціацій. У її
першому складі було 8 країн - Аргентина, Греція, Італія, Латвія, Португалія,
Румунія, Швеція, Чехословакія. У 1935році Міжнарод-ний олімпійський комітет виніс ухвалу про
визнання баскетболу олімпійським виглядом спорту. У 1936 році він з'являється в
програмі Олімпійських ігор в Берліні. Почесним гостем ігор був Д. Нейсміт. У баскетбольному турнірі
брали участь команди 21 країни. Матчі проводилися на відкритих тенісних
майданчиках, все подальші олімпійські турніри проводилися в закритих
приміщеннях. Першим олімпійським чемпіоном стала команда США. Американці ще 11 разів ставали
олімпійськими
чемпіонами (у 1980 році у відсутність команди США олімпійське золото завоювала
збірна Югославії). У Сіднеї (2000) американська збірна «Дрім тим» знову була
першою. Двічі олімпійськими чемпіонами ставала збірна СРСР - в 1972 і 1988
роках.
Під час Олімпіади в Берліні (1936) відбувся
перший конгрес ФІБА, де були розглянуті правила гри, що існують і прийняті
єдині міжнародні правила гри. У 1948 році
членами ФІБА були вже 50 країн. З розвитком світового баскетболу відбувався
розвиток і збагачення техніки і тактики гри.
У
першій половині 1950-х років баскетбол став втрачати властиву йому гостроту
боротьби. Потрібно було внести до правил цілий ряд змін і доповнень для її
пожвавлення. Найбільш важливими з цих доповнень були:
- введення
правила 30 секунд (команда, що володіє м'ячем, зобов'язана в межах цього часу закинути м'яч в кошик);
- розширення площі зони, в якій гравцям нападу не
дозволялося знаходитися більше трьох секунд.
Рішення про
проведення чемпіонатів світу серед чоловіків було прийняте на конгресі ФІБА під
час Олімпіади 1948 в Лондоні. Перший чемпіонат світу по баскетболу відбувся в
1950 році в Буенос-Айресі (Аргентина). У чемпіонаті взяли участь 10 команд. Першим
чемпіоном світу стала команда Аргентини, що отримала перемогу над олімпійським
чемпіоном 1948 років збірної США. Надалі збірна США чотири рази ставала
чемпіоном світу (1954, 1986, 1994, 1998); збірна СРСР - тричі (1967, 1974 і 1982); команда
Югославії також тричі (1970, 1978 і 1990). Двічі чемпіоном світу ставала
команда Бразилії (1959 і 1963).
На конгресі
ФІБА в Хельсінкі, в 1952 році (під час Олімпійських ігор), було прийнято
рішення про проведення чемпіонатів світу
серед жінок. Перший чемпіонат відбувся в 1953 році в Сантьяго (Чилі), а
першими чемпіонками
стали американські баскетболістки.
Команда США ще 5
разів завойовувала звання чемпіонок світу (1957, 1979, 1986, 1990, 1999).
Стільки ж раз почесним титулом володіла збірна СРСР (1959, 1964, 1967, 1971.
1975 і 1983).
Дебют жіночого
баскетболу на Олімпійських іграх відбувся в 1976 році в Монреалі. У турнірі
брали участь шість команд. Першими олімпійськими чемпіонами сталі баскетболістки
збірної СРСР, які ще двічі ставала чемпіонками, чотири рази завойовували золоті
медалі американські баскетболістки (1984, 1988, 1996, 2000).
Перший
чемпіонат Європи серед жінок був проведений в Римі у 1938 році, на якому перемогли баскетболістки Італії.
Збірна СРСР - 21 раз ставала чемпіоном Європи (1950-1956, 1960-1991).
Кращим гравцями в історії
професійного баскетболу були: Карім Абдул-Джаббар, Леррі Берд, Меджік Джонсон, Уїлтон Чемберлен. Сучасні зірки - неувядаемый Майкл Джордан
(покинув майданчик в 1998 році), Шакил Об` Ніл, Хаким Оладжьювон, Клайд
Дрекслер, Грант Хилл, Патрік Юїнг, Карл Мелоун, Девід Робінсон, Чарльз Барклі,
Джон Стоктон. Одними з перших вітчизняних баскетболістів дебютували в НБА на
початку 1990-х років Олександр Волков («Атланта Хоукс») і зірки литовського
баскетболу Шарунас Марчюленіс («Голден Стейт») і Арвідас Сабоніс («Портленд Блейзерс»).
Сильними чоловічими клубами Європи є:
грецькі команди - «Олімпіакос» (Пірей) і «Панатінаїкос» (Афіни), іспанські -
«Реал» (Мадрид) і «Барселона», російська команда «ЦСЬКА» (Москва),
ізраїльська «Маккабі» (Тель-Авів),
італійські - «Тімсистем» і «Киндер»,
турецькі, - «Ефес Пілсен» і «Улкер».
Джеймс Нейсміт створив гру всіх народів світу,
гру швидкості, спритності і кмітливості. Баскетбол,
як павук об'єднав однією павутиною всю планету, і павутина ця до цих пір не
порвана, тому що вона міцна. Міцна, як дружба!
ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ БАСКЕТБОЛУ НА УКРАЇНІ
Спочатку українські спортсмени зустріли
баскетбол з недовірою, але
через два роки ця гра здобула велику популярність.
Перші баскетбольні команди («Зірка» і «Вікторія») було організовано при чернігівському
військово-спортивному
клубі.
В Україні було популярним проведення фізкультурних заходів на свіжому
повітрі. То ж учні гімназій, уперше змагалися з баскетболу на стадіоні
одеського університету. Перше місце у змаганнях з баскетболу
виборола команда гімназії №2. Згодом
цю гру ввели як самостійний предмет у фізкультурних навчальних закладах.
У 1924 році баскетбол було
вперше включено до програми ІІ Всеукраїнської спартакіади, як самостійний вид
спорту. Тоді у змаганнях взяли участь лише 4 команди. У фіналі збірна команда
Чернігова перемогла команду Харкова, а одесити команду киян у матчі за ІІІ місце. Це були перші офіційні змагання
всеукраїнського рівня.
Влітку 1925 року
Всеукраїнський спортивно-технічний комітет затвердив правила гри та обладнання майданчика.
Завдяки цьому, в лютому 1927 р. у
Одесі відбулися перші Всеукраїнські ігри з баскетболу.
Першими переможцями чемпіонату України стали жіноча та чоловіча
команди Одеси, які, за рішенням Вищої
Ради фізкультури, представляли
Україну на Всесоюзній спартакіаді:
чоловіча команда завоювала срібні медалі, а жіноча – бронзові.
Так було започатковано проведення першостей України з баскетболу.
ТЕХНІКА ТА ТАКТИКА ГРИ
Б А С К Е Т Б О Л
Таблиця 1. Класифікація техніки гри
Техніка гри
|
У нападі
|
У захисті
|
Володіння
|
Оволодіння м’ячем
|
Положення гравця (стійки)
|
Ходьба, біг, стрибки
|
Зупинки, повороти
|
Ведення
|
Кидки
|
Стійки
|
Зупинки, повороти
|
Вибивання
|
Відбивання
|
Накривання
|
Перехоплення
|
Оволодіння відскоком
|
Способи
|
Способи
|
|
Варіанти
|
Варіанти
|
|
Умови виконання
|
Умови виконання
|
Техніка гри у баскетбол
Під спортивною технікою
(технікою виду спорту) слід розуміти сукупність прийомів і дій, які
забезпечують найбільш ефективне рішення рухових завдань, зумовлених специфікою
конкретного виду спорту, його дисципліни, виду змагань. Спеціалізовані
положення і рухи спортсменів, що відрізняються характерною рухової структурою,
але взяті поза змагальної ситуації, називаються прийомами. Прийом або декілька прийомів, застосовуваних для вирішення певного
тактичного завдання, є дією.
Технічна підготовленість - ступінь освоєння спортсменом системи рухів, відповідної
особливостям даного виду спорту і спрямованої на досягнення високих спортивних
результатів.
Підготовленість баскетболіста слід
розглядати не ізольовано, а як складову єдиного цілого: технічну, тактичну,
фізичну, психічну підготовку, а також конкретні умови зовнішнього середовища, в
якому виконується спортивна дія.
Техніка гри в
баскетбол включає: пересування, зупинки, передачі, лов і
ведення м'яча, кидки по кільцю, облудні прийоми і дії.
Способи пересувань
і зупинок під час гри в баскетбол ті ж, що й у ручному м'ячі.
Передача м'яча виробляється такими способами: двома руками від грудей, двома руками
зверху, однією рукою від плеча, а також однією рукою зверху і збоку, як у
ручному м'ячі.
Кидки м'яча по кільцю виконуються двома руками від грудей, від голови і знизу,
а також однією рукою від плеча і від голови. Кидки по кільцю можуть виконуватися
з місця (в опорному положенні
чи в стрибку), у русі і стрибку після прийому передачі чи ведення м'яча.
Здатність спортсмена до виконання ефективних прийомів і дій у складних
умовах є основним показником стабільності техніки і багато в чому визначає
рівень технічної підготовленості в цілому.
Варіативність техніки визначається здатністю спортсмена до оперативної корекції
рухових дій залежно від умов змагальної боротьби. Велике значення варіативність
техніки має у видах спорту з постійно змінюваними ситуаціями, гострою
недостатністю часу для виконання рухових дій, активною протидією суперників та
ін. (єдиноборства, спортивні ігри, вітрильний спорт та ін.) У цьому зв'язку
найважливішою стороною технічної підготовленості спортсмена є здатність
об'єднати різні технічні прийоми в раціональний ланцюг рухових дій
(техніко-тактичний комплекс) залежно від ситуації, характерної для конкретного
моменту змагальної діяльності. Раціонально побудований техніко-тактичний
комплекс дій дозволяє оптимальним чином зв'язати між собою локальні дії нападу
і захисту, які послідовно застосовуються в раціональному ланцюгу, що забезпечує
досягнення заданого кінцевого результату з урахуванням манери поведінки
суперника.
Економічність
техніки характеризується
раціональним використанням енергії при виконанні прийомів і дій, доцільним
використанням часу і простору. За інших рівних умов кращим є той варіант
рухових дій, який супроводжується мінімальними енерговитратами, найменшою
напругою психічних можливостей спортсмена. Застосування таких варіантів техніки
дозволяє істотно інтенсифікувати тренувальну і змагальну діяльність у
спортивних іграх, зокрема баскетболі.
Б А С К Е Т Б О Л
Таблиця 2. Класифікація тактики гри
Тактика гри
|
Тактика захисту
|
Командні дії
|
Індивідуальні дії
|
Командні дії
|
Групові дії
|
Прийоми гри
|
Індивідуальні дії
|
Взаємодія гравців (дії з
партнером)
|
Взаємодія гравців (дії з
захисником)
|
Система особистого захисту (опіка гравця суперника)
|
Варіанти, комбінації
гри
|
Цілком природно, що чим більшою
кількістю прийомів і дій володіє спортсмен, тим більшою мірою він підготовлений
до вирішення складних тактичних завдань, що виникають у процесі змагальної
боротьби, тим ефективніше він може протистояти атакуючим діям суперника і
одночасно провокувати його до прийняття неадекватних ситуаційних рішень.
Тактика гри у баскетбол
Система взаємодії
гравців команди в нападі чи захисті називається тактикою
гри. По-іншому можна сказати, що тактика - це раціональне використання
засобів, способів і форм ведення спортивної боротьби, спрямованих на досягнення
перемоги.
Тактика вивчає закономірності розвитку гри, засоби, способи й
форми
ведення спортивної боротьби і їх раціональне застосування проти конкретного
суперника.
Тактику баскетбольної гри поділяють на тактику
нападу і тактику захисту з різними системами, варіантами гри, комбінаціями й
взаємодіями гравців.
Тактика гри в баскетболі визначає, що
повинна робити команда, у разі, якщо вона володіє м'ячем, і у випадку, коли
м'яч у суперників.
Тактика командного захисту.
Існує кілька
варіантів командного захисту. Але для усіх варіантів обов'язковими є деякі
загальні умови:
- кожен гравець
повинний знати своє місце і строго виконувати свою роль у захисній побудові
команди;
- не допускати
кількісної переваги гравців супротивника під своїм щитом;
- усіляко
перешкоджати кидкам суперників по вашому кільцю з близьких дистанцій і з
награних крапок;
- підвищену
пильність виявляти до самого вмілого і результативного гравця суперників, не
дозволяти йому одержувати м'яч, прагнути до того, щоб у команді супротивника
м'ячем володів найбільш слабкий гравець. Не допускати
сильного гравця на позицію для атаки, чи награну крапку, сильного і високорослого гравця
намагайтеся відтіснити до бічної лінії;
- якщо по вашому
кільцю був виконаний кидок, намагайтеся заволодіти м'ячем при його відскоку від
щита. Не допускайте, щоб м'ячем володів супротивник.
Зонний захист.
При зонному захисті
кожен гравець опікує закріплену за ним ділянку площадки під своїм щитом. Задачі
захисника при цьому зводяться до того, щоб не допустити в цій зоні появи
суперника, одержання м'яча суперником, кидка по кільцю з цієї зони. При цьому
кожен захисник постійно повинний почувати командне розміщення, разом із усіма
гравцями зміщати зонну побудову убік м'яча,
активно руйнувати комбінації супротивника, що атакують, змушувати суперників до кидків з
далеких дистанцій, опановувати м'ячем, що відскочив, швидко переходити від
захисту до атаки. Слабкими сторонами зонного захисту є неефективність проти
далеких кидків і змушена пасивність окремих гравців.
Особистий захист.
Особистий захист
характерний тим, що кожний гравець команди, що захищається, опікує закріпленого гравця команди суперників,
протидіючи його участі в атакуючих діях. Цей варіант жадає від захисника
підвищеної уваги, витривалості і гарного розуміння гри. Варто враховувати
індивідуальні можливості захисників: потрібно вибирати для опіки
("тримання") такого гравця, якого ви здатні перевершити в умінні й у
швидкості. Для системи особистого захисту є строге правило: захисник повинний
розташовуватися спиною до свого щита і знаходитися в трикутнику, утвореному
гравцем з м'ячем, підопічним гравцем і своїм щитом, тобто захисник повинний не
упускати м'яч з полючи зори, опікуваного гравця-суперника і завжди виявлятися
на його шляху до щита. Задачі захисника зводяться до того, щоб не допускати
одержання м'яча підопічним гравцем. Якщо він усе-таки м'яч одержав - змусити його відступити до бічної лінії і відвернутися від площадки. Якщо
опікуваний гравець почав ведення - змусити його зупинитися, змусити його
зробити поспішну чи невигідну передачу (назад, слабкому гравцю і т.п.), заважати
йому займати награні крапки, перехоплювати адресовані йому м'ячі, не дати
опікуваному гравцю виконати кидок по кільцю, не допускати, щоб опікуваний
гравець заволодів м'ячем при його відскоку від щита.
Одним із сучасних варіантів особистого захисту є захист пресингом, коли гравці
персонально опікують усіх гравців суперника на своїй чи половині на всій площадці. Пресинг припускає більш близьке (у межах
правил) розташування до опікуваного гравця, гру на випередження всіх його дій,
сковування його рухливості, руйнування комбінацій
команди, що атакують, на самому початку їхнього розвитку. Інша відмітна риса
захисту пресингом полягає в груповому доборі м'яча. Однак це сильна сторона
захисної системи може обернутися і слабкою гранню: при груповому доборі м'яча в
команді супротивника виявляється неприкритий гравець. При цій системі захисту
треба постійно бачити всю площадку, аналізувати кожну ігрову ситуацію і
моментально приймати рішення: переключатися на суперника, що пішов з-під опіки
і рветься до кільця, іти в відрив чи виконувати довгу
передачу на вихідного партнера, як тільки будь-який гравець вашої команди заволодіє м'ячем, і
т.д.
Тактика командного нападу.
Успіх у нападі
приходить до команди, що більш упевнено володіє м'ячем, гравці якого швидше
приймають і здійснюють рішення, частіше кидають по кільцю, агресивно атакують і
руйнують захисні побудови суперників, грають різноманітно і не дозволяють
захисту пристосуватися до своєї системи нападу.
Напад швидким проривом.
Дуже ефективний
варіант нападу з використанням елемента несподіванки: треба встигнути підбігти
до щита і виконати кидок по кільцю до того, як команда повернеться й організує
оборону. У відрив іде звичайно один найшвидший гравець,
два інших вибігають до бічних середин для прийому м'яча і моментальної передачі
її у відрив. Сигналом для їхнього ривка служить момент лову м'яча одним з партнерів. Перша задача гравця, що оволодів м'ячем, - побачити
відрив і зробити довгу передачу на вихід партнеру, що рвонувся до щита. Не слід
чекати, доки гравець який тікає набере швидкість: передачу треба робити швидко,
з випередженням гравця, що тікає, на 4-5 м з розрахунком, що він наздожене м'яч. Кращої в
цьому випадку буде передача однією рукою від плеча.
Однак не завжди
вдається зробити таку довгу передачу. Тоді м'яч також швидко передається одному
(ближньому) гравцю на бічну середину, а вже цей гравець негайно переправляє
м'яч гравцю, що пішов у відрив.
Напад проти зонного захисту.
Кращою атакою проти
команди, що встигла організувати зонний захист, є точний кидок із середньої
дистанції. Для цього нападаючі починають передавати м'яч вправо і вліво навколо
зони, а один чи два "снайпери" у цей час непомітно займають
"свої крапки". При одержанні м'яча "снайпер" виконує кидок,
після чого сам і з ним два-три гравця йдуть під щит для добивання м'яча (не
менш одного гравця залишається в зоні центрального кола на випадок швидкого
відриву суперників).
Однак зробити кидок
не завжди вдається. Тоді гравці нападаючої команди по одному (чи парами зі
зміною місць) перебігають трьох секундну зону, на мить зупиняючись в центрі для
одержання м'яча і кидка. Інші гравці, що передають м'яч один одному навколо зони,
шукають слабке місце в захисній побудові і при першій можливості, що з'явилася, передають м'яч гравцю, що перебігає трьох
секундну зону (гарні для цього передачі відскоком, а також передачі, виконані
зненацька і точно). Одержавши м'яч, гравець повинний виконати кидок (без удару
в підлогу!) і залишитися під кільцем у зручній позі, для повторного стрибка і
добивання м'яча. До нього приєднуються для цієї ж мети 2-3 гравця, що
знаходяться ближче усього до щита.
Маються й інші,
більш складні системи нападу проти зонного захисту, що припускають використання
фінтів і заслонів. Про них можна прочитати в спеціальній літературі.
Напад при вкиданні м'яча через бічну лінію.
Цьому варіанту
нападу варто приділити особливу увагу, тому що в момент вкидання в команді, що
володіє м'ячем, на майданчику залишається чотири гравці проти п'яти суперників
і може виникнути ситуація, коли всі гравці розібрані і комусь передати м'яч,
тобто команда, що володіє м'ячем, може виявитися безпомічної для продовження
атаки. У цьому випадку всі гравці вашої команди повинні приймати активні дії
для відходу з-під опіки суперників, використовуючи виходи на вільні місця,
групове маневрування з заслонами і фінтами.
Напад проти пресингу.
Твердій грі
захисників, що сковують дії нападаючої команди, варто протиставити більш швидкі
передачі на вихід гравцю, передачі відскоком, передачі з рук у руки.
Звільнятися від щільної опіки треба за допомогою фінтів і заслонів, тобто треба
придушити активність команди, що захищається, ще більшою своєю активністю. Однак це не виходить,
що треба поспішати, забувши про точність передач і надійності кидків. Навпаки,
пресинг змушує грати більш зібрано і точно.
Тактична підготовка
баскетболістів включає:
- розвиток здатності оцінювати ситуацію, що
змінюється;
- орієнтуватися в ній і швидко застосовувати
будь-який технічний прийом або ігрову дію;
- оволодіння варіантами взаємодій двох і трьох
гравців, характерними для тактичної системи гри;
- оволодіння тактичними комбінаціями в певний
момент гри;
- освоєння систем гри і типових для них
комбінацій;
- уміння переключатися з однієї системи гри на іншу.
Таким чином, знання
основних тактичних варіантів захисту і нападу, уміння володіти м'ячем і
доводити атаку своєї команди до результативного кидка дозволяє вам зі знанням
справи організувати індивідуальні самостійні заняття по удосконалюванню
баскетбольної техніки, навчать розуміти гру і корисно (результативно) для
команди брати участь у ній.
ТЕОРЕТИЧНА ПІДГОТОВКА ЮНИХ
БАСКЕТБОЛІСТІВ
Правила техніки безпеки під час занять
баскетболом
Пам’ятай і завжди виконуй!
1. Займайся тільки у
спортивній формі та взутті. Слідкуй за чистотою спортивної форми та
взуття.
2. На щоденні заняття
одягай повсякденну спортивну форму, а не форму для змагань.
3. Взуття підбирай на
неслизькій (бажано світлій) підошві за розміром.
4. Залишай гострі
предмети (значки, шпильки, годинник, ланцюжки, каблучки та інші) у роздягальні.
Слідкуй, щоб на одязі не було гострих предметів.
Зніми сережки, щоб не
поламати їх, і не травмувати вухо.
5. Хлопці повинні
мати охайну стрижку, а дівчата - зібране волосся (якщо воно довге); нігті
підстрижені коротко.
6. На початку занять
та змагальних ігор обов’язково виконуй розминку спочатку без м’яча, а вже потім
з м’ячем.
7. Заняття та ігри
проводити тільки на рівній підлозі.
Перед початком занять перевірити майданчик на наявність предметів, що
можуть спричинити травми.
8. До початку занять
перевірити закріпленість кілець. Не виснути на кільцях.
9. Правильне ловіння
м’яча допоможе уникнути травмування пальців.
10. Не використовуй
заборонені прийоми гри.
11. Дотримуйся правил гри,
уникай сутичок і суперечок.
Сварки і штовхання заважають нормальному ходу гри.
12. Не сиди під
баскетбольним щитом.
13. Не
перебігай поле чи майданчик під час ігор і тренувань.
Турбуйся про
свою безпеку і безпеку товаришів.
14. Бережи спортивне
приладдя.
15. Після занять та змагань
не залишай м’ячі на майданчику. Обов’язково поклади їх на місце.
БАСКЕТБОЛ – це моя гра, каже наша дітвора.
Щоб стати
хорошим баскетболістом,
перш за все, треба безмежно любити
баскетбол.
/Олександр Якович
Гомельський,
Заслужений тренер СРСР/
*
* *
Підписатися на:
Дописи (Atom)